Бабезіоз

Бабезіоз собакБабезіоз – паразитарне протозойне захворювання собак, що викликається мікроорганізмами з роду Babesia і переноситься іксодовими кліщами.

Babesia – вид найпростіших внутрішньоклітинних паразитів тварин та людини. Паразитують на еритроцитах. Мають видову специфічність ураження.

В Україні найбільш поширеним збудником бабезіозу у собак є Babesia canis, а точніше підвид Babesia canis canis.
В останній час трапляються випадки ураження Babesia canis rossi і Babesia gibsoni.

Збудники

Babesia canisBabesia canis –великі бабезії розміром від 2,2 до 4,3 мкм. Мають овальну, амебоподібну або грушеподібну форму. Характерне парне розташування в еритроциті під гострим кутом.
Має три підвиди:
B. canis canis – найбільш поширена в Україні
B. canis rossi – найбільш вірулентний підвид
B. canis vogeli – в Україні не зустрічається

Babesia gibsoni

Babesia gibsoni – дрібні паразити розміром 1 – 2,5 мкм (не більше 1\8 діаметра еритроцита). Мають овальну форму, рідше грушеподібну. Розташовуються під прямим кутом здебільшого на перефирії еритроцита.

Епізоотологія

Бабезіоз зустрічається на всій території України. Резервуаром захворювання є самі кліщі, в яких захворювання передається при розмноженні до 40 поколінь, а також дикі м’ясоїдні і бродячі собаки. В організмі перехворілих тварин збудник зберігається до 2 років.
Собаки заражаються при укусі кліща під час прогулянок в лісах, парках, скверах. При цьому слід знати, що бабезії потрапляють в кров тварини лише через 48 годин після прикріплення кліща. Саме стільки часу необхідно для утворення інвазійної личинки бабезій – споронта.
Бабезіоз характеризується сезонністю. Проявляється в теплу пору року. Найчастіше захворювання спостерігається з середини квітня по червень, а також з кінця серпня по вересень. В рідкісних випадках може виникати взимку.

Бабезії виявляють вікову специфічність. Найбільш важко хворіють дорослі собаки. Цуценята частіше переносять захворювання в легкій або прихованій формі. У старих тварин частіше зустрічаються важкі ускладнення.

Патогенез

Після зараження збудник розмножується в еритроцитах капілярів, потім в усьому кровоносному руслі.
Бабезії харчуються за рахунок еритроцита шляхом осмосу. Продукти обміну, що виділяють бабезії викликають порушення функції органів кровотворення, з’являється задишка, на фоні застійних явищ порушується діяльність внутрішніх органів, збільшується проникність стінок судин і з’являються крововиливи на слизових і серозних оболонках.
Основну роль в патогенезі відіграє руйнування еритроцитів, і як наслідок анемія. Руйнування еритроцитів відбувається в печінці та селезінці, в результаті чого вивільняється незв’язаний гемоглобін. Основна причина руйнування еритроцитів – імунна система хазяїна, а не паразит.

Клінічні ознаки

Інкубаційний період бабезіозу, що викликається B. canis становить від 10 до 21 дня, B. gibsoni – 2-4 тижня. Захворювання може протікати в надгострій, гострій і хронічній формі.
Хронічна форма і нечіткість клінічних ознак характерні для захворювання викликаного B. gibsoni.
Підвиди B. canis мають різну вірулентність. Найбільшу патогенність має B. canis vogeli.
Клінічні симптоми можуть сильно відрізнятись. Гостра форма характеризується підвищенням температури (до 42оС), загальним пригніченням, погіршенням або відсутністю апетиту. В початковій стадії слизові оболонки анемічні, відмічається тахікардія (120-160 уд\хв). Змінюється забарвлення сечі від інтенсивно жовтого до темного кольору. Протікання хвороби швидке 2 – 5 днів, інколи до 10. З часом слизові оболонки стають іктеричні, дихання утруднюється. Спостерігається обезводнення, гемолітична анемія, спленомегалія, збільшення лімфатичних вузлів. Часто спостерігається рвота з домішками жовчі, діарея.

При ураженні B. canis rossi може спостерігатись ДВС синдром і важке ураження печінки.

Хронічний перебіг характеризується поступовим розвитком анемії, загальною слабкість, задишкою при навантаженні, схудненням. Сеча має інтенсивно жовтий колір. Можлива діарея, рвота. Захворювання протікає від 3 до 6 тижнів і зазвичай закінчується видужанням.
Бабезіоз викликаний B. gibsoni характеризується вираженою аутоімунною анемією.

Діагностика

Діагноз ставиться на основі анамнезу і клінічних ознак. Для підтвердження діагнозу необхідно знайти збудника в мазку крові. Мазки готуються з переферичної крові (капіляри вуха, хвоста) і фарбуються за методом Романовського-Гімза.

Лікування

На сьогодні бабезіоз лікують одним з двох препаратів діміназен ацетурат і імідокарб діпропіонат. Діміназен ацетурат вводять в дозі 3,5 мг\кг підшкірно або внутрішньом’язево у вигляді 7% розчину. При необхідності вводять повторно через 24 години. Імідокарп діпропіонат  вводять в дозі 5,0 – 6,6 мг/кг підшкірно або внутрішньом’язево. При необхідності повторно вводять через 14 днів.

Лікування бабезіозу, викликаного B. gibsoni, важче і має декілька схем: 1) кліндаміцин в дозі 25 мг\кг разом з діміназеном і доксицикліном кожні 12 годин; 2) атавоквон (13,3 мг\кг кожні 8 год) разом з азітроміцином (10мг\кг кожні 24 год) протягом 10 днів.

При необхідності проводять інфузійну терапію, застосовують діуретики, гепатопротектори, вітаміни (В1, В6, В12), препарати заліза. У важких випадках необхідно переливання крові.

Ускладнення

Швидка загибель бабезій часто призводить до розвитку ускладнень зі сторони нервової системи та появи ниркової недостатності.

Профілактика

Для профілактики бабезіозу необхідно проводити регулярну обробку тварини препаратами проти ектопаразитів.