Макроциклічні лактони

Макроциклічні лактони – це група комплексних сполук з високою протипаразитарною дією, що є природними продуктами мікроорганізмів роду Streptomyces, або їх синтетичні аналоги.

Отримують їх за допомогою ферментаційного процесу за участі мікроорганізмів з подальшою очисткою і хімічною модифікацією. Залежно від хімічної структури макроциклічні лактони діляться на дві групи: авермектини і мільбеміцини.

Макроциклічні лактони володіють широким спектром дії проти екто- та ендопаразитів.

Івермектин – перший препарат з групи макроциклічних лактонів був представлений в 1981 році і призвів до революційних змін в протипаразитарному лікуванні тварин.

Всі макроциклічні лактони мають системний принцип дії. Після ін’єкції, орального введення або місцевого застосування вони потрапляють в кровоносне русло і розносять по всьому організму. При місцевому застосуванні також проявляють контактну дію проти ектопаразитів.

Цікаво, що більшість ветеринарних протипаразитраних засобів спочатку використовувались в гуманній медицині або як пестициди в сільському господарстві, тоді як макроциклічні лактони спочатку знайшли застосування в ветеринарії, а потім і в медицині та сільському господарстві.

Речовини, що належать до макроциклічних лактонів

Авермектини:

Абамектин (Abamectin)

Дорамектин (Doramectin)

Епріномектин (Eprinomectin)

Івермектин (Ivermectin)

Селамектин (Selamectin)

Мільбеміцини:

Мільбеміцин (Milbemycin oxime)

Моксідектин (Moxidectin)

Всі макроциклічні лактони ефективні проти круглих червів (кишечних, легеневих та інших), але не активні проти трематод та цестод. Спектр дії проти ектопаразитів різний у різних речовин. Так, наприклад, лише селамектин у терапевтичних дозах ефективний проти бліх у собак та котів.

Крім різниці в спектрі дії, також є відмінності у фармакокінетиці. Так епріномектин єдиний з усіх макроциклічних лактонів не виділяється з молоком, і є дозволеним для використання для дійних корів (хоча в деяких країнах дорамектин і моксідектцин також дозволені).

Івермектин і абамектин також використовуються в сільському господарстві, крім того івермектин застосовують як протипаразитарний препарат для людей. Всі інші макроциклічні лактони застосовуються лише у ветеринарній медицині.

Механізм дії

Макроциклічні лактони діють як ГАМК (гамма-аміномасляна кислота) медіатор в нервових клітинах і також зв’язують глутамат-чутливі хлоридні канали в нервових і м’язових клітинах безхребетних. Вони блокують передачу нервових сигналів, що призводить до паралічу паразитів. Також макроциклічні лактони впливають на репродуктивну активність деяких паразитів, зменшуючи кладку яєць або порушуючи овогенез.

Макроциклічні лактони накопичуються в жирах організму і можуть проявляти дію протягом декількох тижнів і навіть місяців після одного введення.

Фармакокінетика

Після потрапляння в організм макроциклічні лактони швидко потрапляють в кров і розносяться по всьому організму. Це дозволяє проявляти дію на паразитів в усіх органах організму (травна система, легені, м’язи, нирки, очі тощо), навіть якщо вони не харчуються кров’ю.

Більшість макроциклічних лактонів виділяються з калом у майже незміненому стані. Окремі речовини з групи макроциклічних лактонів по різному розподіляються по органах і мають різний час виведення з організму. Наприклад, як писалось вище, більшість макроциклічних лактонів у великій кількості виділяються з молоком (до 5% від введеної дози) і не дозволені в молочному скотарстві, а інші – виділяються в меншій кількості (дорамектин, моксідекцин) або зовсім не виділяються (епріномектин) і можуть використовуватись для дійних корів.