Хлорорганічні сполуки

Хлорорганічні сполуки (ХОС) – перший хімічний клас синтетичних пестицидів, відкритих у XX столітті. Згодом набув широкого застосування у сільському господарстві та ветеринарії.

Основним представником хлорорганічних сполук є ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан) – це перший синтетичний інсектицид з широким спектром дії. Речовина була відкрита і синтезована в кінці XIX століття швейцарським хіміком Паулем Германом Мюлером, як засіб для боротьби із зовнішніми паразитами людини, тварин і рослин. За це він у 1948 році отримав Нобелівську премію. ДДТ відіграв важливу роль під час Другої світової війни, як захист військ союзників від комах, що були переносниками малярії та тифу.

В сільському господарстві ДДТ дав змогу замінити більш токсичні пестициди (похідні миш’яку). Протягом десятиліть ДДТ був найбільш використовуваним інсектицидом у світі. Лише у США у 1960 році було синтезовано і використано більше ніж 74 тисяч тон цієї речовини.

Але у 50-х роках було виявлено, до ДДТ токсичний для багатьох видів птахів і акумулюється в ланцюзі живлення. Це означає, що він не метаболізується і не виводиться з організму. Через це з часом ДДТ був заборонений в багатьох країнах, а слідом за ним і інші ХОС. На сьогодні ВООЗ ще рекомендує ДДТ для знищення москітів у деяких ендемічних районах малярії.

Цікаво, що в народі ДДТ називають дустом, що є помилкою, оскільки дуст – це лікарська форма препаратів, що являє собою твердий пилеподібний порошок (різновид присипки). Саме такий вигляд має ДДТ.

Сполуки, що належать до ХОС

Після ДДТ були відкритті і інші ХОС, які набули широко використання скотарстві, це:

  • Діелдрин (дільдрин)
  • Ліндан

Діелдрин припинили застосовувати досить давно. Ліндан використовували в скотарстві та на домашніх тваринах у декількох країнах Європи до 90-х років. У деяких країнах, зокрема Латинської Америки, його застосовують до цих пір.

Деякі ХОС (гексахлоретан, гексахлорфен, гексахлорпараксілен) використовували для лікування фасціольозу, але уже давно замінили на менш токсичні антигельмінтики (бензімідалоли, клозантел).

Механізм дії

ХОС діють на мембрани нервових клітин, блокуючи натрієві канали. Це сильно порушує передачу нервових імпульсів. При дії низьких концентрацій ХОС комахи страждають від збудження і гіперактивності, при високих – наступає параліч і смерть. Такий принцип токсичної дії спостерігається не лише у комах. але й у багатьох хребетних, оскільки принцим роботи натрієвих каналів в клітинних мембранах однаковий у багатьох живих організмів.

Більшість ХОС мають широкий спектр дії проти комах, іксодових і підшкірних кліщів тощо. Вони діють як на дорослі організми, так і на їх личинки. Також вони володіють тривалим залишковим ефектом: будучи сильно ліпофільними, вони накопичуються в жировій тканинні.

Безпечність ХОС

Токсичність ХОС для ссавців порівняна із фосфорорганічними сполуками. Більшість ХОС схожа з ДДТ у забрудненні навколишнього середовища і нагромадженні в ланцюзі живлення.

На сьогоднішній день вони заборонені для використання у скотарстві і конярстві, лише в деяких країнах використовуються у засобах для домашніх тварин.

Стійкість паразитів до ХОС

Повідомлення про стійкість хатньої мухи до ХОС були ще у 1947 році. Також стійкістю до ДДТ володіють і інші паразити. Незважаючи на те, що ХОС не використовуються у більшості країн більше ніж 20 років, до цих пір існують цілі популяції паразитів стійких до них.

Також відомо, що паразити зі стійкістю до ХОС (особливо діелдрину) володіють стійкістю і до інших інсектицидів, таких як піретроїди (перметрин, циперметрин) і фенілпіразоли (фіпроніл), тобто тих, що також діють на передачу нервового імпульсу через натрієві канали.