Вважається, що винахідником пляшкової пошти є грецький філософ Теофраст, який ще в IV столітті до нашої ери відправляв послання в пляшках для того, щоб відстежувати перебіг води в Середземному морі.
У 1914 році капітан Браун з Шотландії кинув в море пляшку з запискою, в якій обіцяв заплатити 6 пенсів того, хто виловить це послання. Через 97 років пляшка була виловлена екіпажем шотландського судна «Copious». Ось тільки капітана Брауна на той час давно вже не було в живих.
Правда, не завжди послання в пляшці доводилося десятиліттями чекати свого часу. Наприклад, в 2005 році мігрантам з Еквадору і Перу пощастило набагато більше. Понад 80 людей на старому суденці намагалися досягти узбережжя США, але потрапили в шторм. У розпачі вони кинули пляшку з запискою, в якій просили допомоги. Незабаром лист виловив рибалка з Коста-Ріки. Людей і судно встигли врятувати.
Американський пастор Джордж Філліпс вирішив за допомогою пляшкової пошти боротися з алкоголізмом. Підбираючи порожні пляшки з-під алкоголю, він вкладав у них моральні проповіді і кидав у води затоки Пьюджет-Саунд, де течія дуже сильна. Незабаром пастор почав отримувати листи від людей, вилов незвичайні послання. Деякі навіть запевняли, що проповіді Джорджа Філліпса допомогли позбутися згубної звички.
Японський шукач скарбів Матсуяма в 1784 році, полюючи за скарбами, потрапив зі своїми товаришами в сильний шторм і опинився на безлюдному острові. Матсуяма, розуміючи, що приречений на загибель, відправив записку в пляшці, сподіваючись, що про його трагічну долю колись дізнаються в рідній японській селі. Цікаво, що пляшка була викинута поруч з його селом, але тільки через 134 роки.
Ріхард Платцт з Німеччини не став жертвою аварії корабля. Просто він вирішив перевірити: як далеко зможе заплисти викинута ним пляшка, в яку він вклав дві марки і свою адресу в Берліні. Лист за даною адресою, дійсно, прийшло, але тільки в 2014 році, і було вручено правнука Ріхарда Платцта.
А ось американський дослідник Дін Бампус відправляв пляшкову пошту в наукових цілях, для дослідження океанських течій. З 1956 по 1972 рік він відправив у плавання близько 300 000 листів. Правда, відповіді прийшли тільки на одну десяту частину листів.
Моряк Джеймс Глізон за допомогою пляшкової пошти намагався знайти свою другу половинку. У 1895 році він кинув в Атлантичному океані лист, в якому пропонував руку і серце жінці, яка «не бурчить і добре готує». Знайшли лист в 1956 році у ірландського порту Куинстаун. Спроба знайти Глізон успіхом не увінчалася: він загинув разом зі своїм судном «Вікторія» в 1900 році, так і не встигнувши одружитися.