У природі відомо близько 300 дикорослих видів гибискуса. Ця рослина сімейства мальви (Malvaceae) широко поширене в країнах Південно-Східної Азії, на островах Шрі-Ланка, Ява, Суматра, Фіджі, Гаїті, в тропічних районах Африки, Центральної і Південної Америки. Серед гибискусов зустрічаються трав’янисті рослини, чагарники, напівчагарники і навіть невеликі деревця:
У багатьох місцях природного зростання гібіскус утворює цілі зарості, як «болотна мальва» в Америці.
Цікаво, що в рідних місцях гібіскус дуже шановане рослина
Квітка гибискуса присутній на гербі Малайзії (на колажі угорі ліворуч), на гербі Південної Кореї також зображені п’ять пелюсток гібіскуса-Мугунхва, в перекладі квітки безсмертя (вгорі праворуч) і на туристичному логотипі острова Гаїті є гібіскус (на колажі внизу).
В Індії червоний гібіскус служить обов’язковим підношенням грізною і могутньою богині Калі, п’ять його пелюсток символізують п’ять почуттів людини, а товкач – його дух.
Квіти гибискуса індуси вплітають і в весільні вінки.
На Фіджі існує особливе свято, День Вогненного Гибискуса, під час якого жителі прикрашають свої оселі гірляндам з квітів рослини. «Родзинка» свята – урочиста процесія з найкрасивіших дівчат і вибір Королеви Квітів.
Незважаючи на все це, гібіскус у нас абсолютно незбагненно і незаслужено придбав репутацію «квітки смерті». Гібіскус називають мало не енергетичним вампіром, скинувши листя рослина нібито передвіщає хворобу когось із членів сім’ї, а несподіване цвітіння гибискуса і зовсім свідчить про швидку смерть у будинку. По суті, у всіх цих забобонах не більш правди, чим в вигадках про растеніях- «мужегонах» на кшталт плюща і папоротніка- до речі, гібіскусу також приписують ті ж якості.
Серед дикорослих гибискусов є як вічнозелені, так і листопадні, одно- і багаторічні рослини. Форма листової пластини може бути від овальної і назад-яйцевидної, з цільним або зубчастим краєм, до трійчасто-розсіченою, а у деяких гібридних сортів гибискусов листя і зовсім нагадують кленові. Забарвлення віночка квітів у різних видів гибискуса надзвичайно різноманітна:
Квіти у гибискусов бувають прості і махрові.
Розмір квітки у гибискусов в природі досягає до 15 см в діаметрі, у виведених селекціонерами гібридів до 27 см.
Якщо відкинути в сторону дозвільні домисли, то слід визнати, що гібіскуси вельми корисні рослини. Широко відомий чай каркаде отримують з рослини виду Hibiscus sabdariffa, званого також суданської трояндою, «розель» або «розелла» (roselle),
причому не з його пелюсток і бутонів, а з розрослися чашок квітів з чашолистками, що мають насичений вишневий колір:
Напій цей не тільки має приємний солодкувато-кислий смак і чудово втамовує спрагу, а й дуже багатий корисними вітамінами і мікроелементами. Каркаде зміцнює стінки кровоносних судин і підвищує їх еластичність, має спазмолітичну, сечогінну, жовчогінну, жарознижувальну дію. Однак цей напій протипоказаний при гастриті з підвищеною кислотністю, виразковій хворобі, з обережністю його використовують при хворобах нирок, гіпотонії, вагітності.
Гібіскус даного виду, за винятком коренів, повністю їстівний: листя рослини додають у салати, а його насіння, за смаком нагадують кунжут, використовують як приправу.
У народній медицині використовують і гібіскус китайський – настої листя і квітів рослини застосовуються при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки, для зміцнення імунітету, при геморої, як глистогінний і сечогінний засіб. Квіти гибискуса мають бактерицидні, протизапальними і кровоспинними властивостями – кашку з них прикладають до наривів, фурункулів, ран, що гнояться, екземі.
Ще один вид гибискуса, плоди якого вживаються в їжу – гібіскус Бамия. З плодів цієї рослини, схожих на невеликі стручки, можна готувати салати, супи, додавати їх в м’ясні страви.
Гібіскус Кенаф (Конопльова) вирощують заради прядильного волокна, яке отримують з рослини:
В останні роки для вирощування у відкритому грунті все більшої популярності набуває гібіскус сірійський – цей листопадний вид, кущі якого можуть досягати висоти 1,5-2 м, відрізняється тривалим і рясним цвітінням. До речі, вже виведені морозостійкі сорти цієї рослини, спокійно зимують в середній смузі за умови легкого укриття.
Дуже гарний і декоративний гібіскус рассеченнолепестковий (Hibiscus schizopetalus):
Правда, цей теплолюбний вид підходить тільки для кімнатного вирощування.
І трохи про догляд за кімнатною гібіскусом.
Гібіскус потрібне гарне освітлення, при недоліку світла цвісти він не буде. Найкраще місце для нього в квартирі – на підвіконні або поблизу південно-східних, західних або південно-західних вікон, однак квітка може вимагати часткового притінення в найспекотніший послеполуденное час.
Краща температура для гібіскуса + 20 + 25 ° С Взимку, в період спокою, температура не повинна бути нижче + 15 ° С.
Полив рослини повинен бути досить частим, але помірним, «заливати» гібіскус не можна. Під час цвітіння важливо не допускати пересихання земляної грудки – рослина скине бутони. Влітку, в сильну спеку, добре періодично обприскувати гібіскус в ранковий і вечірній час, намагаючись при цьому, щоб волога не потрапляла на квіти. Взимку полив рослини скорочують.
Підгодовують гібіскус навесні і в період активного росту до початку цвітіння комплексними мінеральними добривами, чергуючи їх з рідкими органічними, зазвичай раз на два тижні. Восени можна підгодувати калійно-фосфатними добривами в половинній дозі, для кращої закладки квіткових бруньок.
Пересаджують молоді гібіскуси щорічно навесні, до початку цвітіння, методом перевалки разом із земляною грудкою в більший горщик. Великі рослини в діжках і великих горщика не пересаджують, але оновлюють верхній шар грунту. Грунтосуміш для гібіскуса можна скласти самому, змішавши дернову землю, торф і пісок в співвідношенні 2: 4: 1. Можна також скористатися готовою грунтосуміші для троянд, додавши в неї вермикуліт і перліт. Гібіскусу потрібна грунт із слабокислою реакцією, на дні горщика обов’язковий хороший шар дренажу.
До 4-х річного віку гібіскус не обрізають, тільки прищипують верхівки пагонів. У старіших рослин навесні проводять обрізку приблизно на третину довжини пагонів – кущ стає пишніше і краще цвіте. Також в цей час видаляють хворі та старі гілки.
Період цвітіння у гібіскуса починається навесні і може тривати до осені. Цікаво, що селекціонери навчилися прищеплювати на один кущ щепи від рослин з різнокольоровими квітами – такий гібіскус виглядає дуже незвично і нарядно.
Гібіскуси можна розмножувати вегетативно, черешками – даний спосіб єдино прийнятний для гібридних сортів. Що залишилися після весняної обрізки рослини живці бажано вмочити нижнім кінцем в «Корневин», потім прикопати в суміші торфу і піску (можливе використання торф’яних таблеток) і накрити зверху банкою – укореняться вони приблизно через місяць.
Насіння у різних видів гибискуса відрізняються за формою і розміром і не втрачають схожості до 6 років:
Їх висівають в кінці січня-початку лютого в міні-тепличку з сумішшю торфу і піску, яку щодня зволожують і провітрюють. Напередодні посіву насіння добре витримати добу в розчині Епін, найкраща температура для проростання насіння +27 С. Після появи другої пари справжніх листків сіянці пікірують в горщики на постійне місце проживання. Зазвичай сіянці гібіскуса зацвітають на третій рік.
Гібіскуси досить стійкі до хвороб і шкідників. Найчастіше ці рослини страждають від зараження попелиць і павутинним кліщем, заходи по боротьбі з цими шкідниками стандартні. Іноді на гибискусе може завестися галлица – дрібна мошка, відкладає яйця в бутони рослини, від чого вони жовтіють і обпадають. Заражені бутони гібіскуса потрібно негайно видалити, грунт в горщику з рослиною обприскати препаратами від грунтових шкідників.
Гібіскус може страждати і від сонячних опіків – пошкоджені листя доведеться видалити, а рослину прибрати з спеки або притенить від прямих сонячних променів.
Ось таке дивовижне рослина – гібіскус.
Якщо ви не схильні до безпідставним забобонам, можливо, варто згадати про «бабусиному квітці» і зробити його прикрасою вашого житла!