Що ми знаємо про острів Святої Єлени? Наприклад, те, що в 1821 році на цьому острові помер Наполеон Бонапарт. Це, мабуть, найвідоміший, але далеко не єдиний цікавий факт про невеликому острівці в Атлантичному океані.
Острів Святої Єлени є одним з найбільш віддалених від материків. Наприклад, до узбережжя Африки – 1950 км. А до Південної Америки ще більше – 2900. Саме тому англійці і заслали сюди поваленого Наполеона, адже з острова Ельба, розташованого недалеко від Італії, Бонапарт благополучно втік.
Цікаво, що для росіян віза для відвідин острова не потрібна, її можна отримати тут по прибуттю. Ось тільки дістатися до острова Святої Єлени нелегко: суду причалюють до узбережжя всього пару раз на місяць. А кілька місяців тому на острові відкрили перший аеропорт, який, до речі, називають найдаремнішим в світі: на його будівництво пішло більше 280 мільйонів фунтів стерлінгів. Окупити його не вдасться, навіть незважаючи на те, що влада острова сподіваються на різке збільшення числа туристів.
В даний час могили Наполеона на острові немає – через двадцять років після смерті останки колишнього імператора Франції були перевезені в Париж. А ось будинок, де провів останні роки життя Наполеон Бонапарт, зберігся. Незважаючи на те, що сам острів належить Англії, будинком Наполеона володіє Франція: маєток Лонгвуд-хаус було викуплено в 1858 році за 7 100 фунтів.
Столицею острова є місто Джеймстаун. Це місто – єдиний на острові. Його населення – близько 800 осіб, приблизно, 1/6 частина всіх жителів Святої Єлени. У місті знаходиться «сходи Якова», яка веде на оглядовий майданчик, піднявшись туди можна побачити весь острів. Правда, доведеться подолати 699 сходинок.
Першовідкривачем острова вважають португальського мореплавця Жуана да Нова. Саме його судно в причалило до безлюдного острова 21 травня 1502 року в день Святої Єлени.
Правосуддя на острові здійснюється оригінальним способом – один раз на рік сюди прибуває суддя з Великобританії і розглядає «оптом» все накопичилися за цей час справи.
Ще в XIX столітті острів можна було назвати процвітаючим: суду, які здійснювали рейси з Європи в Індію і назад, поповнювали тут запаси прісної води і продовольства. Але, в 1869 році був відкритий Суецький канал, і острів виявився далеко осторонь від великих морських шляхів. Не дивно, що знайти зараз роботу місцевим жителям складно, тому багато хто з них відправляються до Великобританії в пошуках кращого життя.
Острів привертає увагу шукачів скарбів, недалеко від узбережжя в 1613 році затонуло голландське судно «Вітте Ліувен», завантажене золотом і дорогоцінним камінням.