Існує тільки одне єврейську державу і 60 мусульманських країн.
Протягом понад 3000 років Єрусалим був єврейською столицею. У 1099 хрестоносці заснували тут Єрусалимське королівство. Однак уже в 1187 Салах-ад-Дін взяв Єрусалим, а в 1291 впала остання фортеця хрестоносців Акра. 1260 року Палестина перейшла в руки династії мамлюків. Навіть коли йорданці окупували Єрусалим, вони не збиралися робити його своєю столицею, і арабські лідери ніколи не приїжджали його відвідати.
Єрусалим згадується понад 700 разів в Танахе, єврейському Святому Письмі, але жодного разу не згадується в Корані.
Євреї моляться обличчям до Єрусалима. Мусульмани моляться обличчям до Мекки (часто спиною до Єрусалиму).
У 1854 році євреї становили дві третини населення святого міста.
У 1922 році євреям було заборонено селитися на майже 77 відсотків територіях Палестини.
Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 181/11 від 29 листопада 1947 року, що давала права євреям на створення власного держави не була визнана арабськими країнами і не була ними виконана, сім арабських держав негайно оголосили війну проти Ізраїлю. З моменту закінчення Арабо-ізраїльської війни 1947-1949 рр. і до 1967 року Ізраїль постійно піддавався нападам палестинських бойовиків ( «федаїнов») з окупованих Єгиптом і Йорданії територій, в результаті чого загинуло більше 450 своїх громадян
850000 єврейських біженців були змушені тікати з арабських країн у зв’язку з переслідуваннями і погромами.
Під йорданським правлінням єврейські святі місця були спаплюжені, 58 синагог в Єрусалимі було знищено, а євреям і християнам було відмовлено в доступі до святих місць. Під ізраїльським правлінням всі мусульманські і християнські святі місця зберігалися і були відкриті для людей усіх віросповідань.